Види медіа. Освітні можливості сучасних медіа.

Семич Н.

Види медіа. Освітні можливості сучасних медіа.

Класифікація медіа

Існують різні підходи до класифікації медіа залежно від параметрів, положень класифікації. Вони поділяються:

1) за способом передачі інформації: друк, радіо, телебачення, відео, комп’ютерні мережі тощо;

2) за каналом сприйняття: візуальні, аудіальні, аудіовізуальні.

Основою класифікації є коди і знакові комплекси, які раніше використовувались у медіа. Візуальні застосовували природну мову у друкованій формі та іконічні знаки (фотографії, малюнки, карти, різного роду шрифтові виділення, способи розміщення тексту тощо). Щодо аудіальних
медіа – мова йде про тріаду: усне мовлення – природні звуки (шуми) – музика. В аудіовізуальних медіа тріада трансформується у тетраду завдяки наявності такого важливого способу передачі інформації та впливу на аудиторію, як «живе» зображення.

Сучасні медіа у межах класифікації за каналом сприйняття передбачають такий вид, як цифрові/електронні медіа. Сьогодні до електронних медіа належать радіо, ефірне, кабельне, супутникове телебачення, відео, комп’ютерні мережі та ігри.

У соціально-педагогічному аспекті медіа можна класифікувати за такими критеріями:

1) за способом використання: індивідуальні, групові, масові, домашні, робочі та ін.;

2) за змістом: ідеологічні, політичні, морально-виховні, пізнавально-навчальні, естетичні, екологічні, економічні;

3) за функціями і цілями використання: отримання інформації, обговорення і розв’язання побутових проблем, розваги, соціальне управління;

4) за результатом впливу на людину: розширення світогляду, самопізнання, самовиховання, самонавчання, самоствердження, самовизначення, соціалізація.

З точки зору можливостей використання в освітньому процесі електронні медіа класифікуються у межах функціонального підходу за такими ознаками:

– ступінь універсальності (кількість функцій, що виконує);

– можливість підготовки чи надання інформації;

– можливість роботи з аудіо- чи відеоматеріалами;

– можливість роботи зі статичними чи динамічними відеодокументами;

– можливість роботи з макро- чи мікрооб’єктами.

З точки зору універсальності найбільший спектр робіт дозволяє виконати комп’ютер. Менш універсальними пристроями можна вважати, наприклад, мультимедійні проектори, які забезпечують роботу практично з будь-яким джерелом відео- та аудіоінформації.

Класифікуючи технічні засоби за ознакою підготовки чи демонстрації інформації, виділяють такі групи:

– пристрої для показу вже готових даних (відеоплеєр для CD чи DVD-дисків, програвач CD тощо);

– пристрої для підготовки даних (фотоапарат, цифрова фотокамера, аналогова і цифрова звукозаписувальна апаратура);

– пристрої, які дозволяють підготувати і продемонструвати наявний матеріал (комп’ютер, відеомагнітофон, музичний центр).

Освітні можливості сучасних медіа.

Доцільним є поділ сучасних медіа на усталені та новітні. До усталених медіа засобів належать газети, журнали, телебачення, радіо, відео. Під новітніми ми розуміємо нові інформаційні технології, мережу Інтернет, різноманітні електронні навчальні технології.

На сьогодні існує велике різноманіття комунікаційних технологій нових медіа (мал.1). Їх можна розділити на кілька видів залежно від призначення:

• Publish - публічні або доступні широкому загалу;

• Share - мережі, що дозволяють ділитися інформацією;

• Discuss - сервіси, що дозволяють спілкуватися на відстані;

• Social Network - соціальні мережі;

• Microblog - мікроблоги;

• Livestream - прямі трансляції подій онлайн;

• Livecast - трансляції, ініційовані користувачами;

• Virtual Worlds - в основному це браузерні ігри, які поєднують спілкування і гру;

• Social Games - ігри онлайн;

• ММО - масові багатокористувацькі онлайн-ігри.

Цей список в майбутньому однозначно буде ще поповнюватися, так як Інтернет і нові медіа знаходяться на початку свого розвитку.

Мал. 1 Різноманіття комунікаційних технологій нових медіа

Основні напрями використання ресурсів Internet у освітній діяльності [1]:

•        пошук інформації (електроні підручники, презентації, аудіо, відео тощо);

•        обмін інформацією (Internet комунікація), в тому числі проведення відео-конференцій, вебінаров тощо (через електронну пошту, соціальні мережі, форуми, Skype);

•        створення об’єктів в Internet (блоги, сайти, тести, інтерактивні дидактичні вправи тощо) та користування ними;

•        розташування власної інформації (хмарні технології, в тому числі сервіси Google (Google диск, YouTube тощо) та сервіси Microsoft (наприклад, Office 365), спеціалізовані сайти для створення wiki-статей (наприклад, Wiki Освіта, Вікі-спільнота професійного розвитку педагогів Сумщини, IteachWiki (Intel) тощо));

•        користування банками даних, що зберігаються на серверах Internet (Інформаційна система управління освітою України та інші).

Розглянемо деякі технології Internet-медіа, що використовуються в освіті, більш детально.

Електронні книжки (посібники, енциклопедії, словники) з різних освітніх галузей дозволяють завантажувати і зберігати величезні масиви інформації. Існують віртуальні сховища інформації та бібліотеки, де можна заказати за кошти, або скачати безкоштовно електронну версію потрібного видання.

Технологія Web 2.0 відрізняється від Web 1.0 передусім інтерактивністю. Web 2.0 позначає інтерактивні проекти та сервіси, які активно розвивають і покращують самі користувачі: блоги, вікі, соціальні мережі тощо. Всі ці сайти дозволяють своїм користувачам взаємодіяти один з одним, змінювати та створювати контент, на противагу неінтерактивним сайтам, де глядачі обмежені тільки пасивним споживанням.

Технологія Wiki дозволяє кожному його користувачеві не просто додавати свою, але й редагувати чи видаляти інформацію, додану іншими користувачами. Найвідоміший Wiki-сайт – Вікіпедія – це онлайнова енциклопедія, над створенням якої працюють не наймані експерти, а самі користувачі.

Соціальні мережі. Сайти соціальних мереж створені таким чином, щоб надати людям засоби для зв’язку з іншими людьми, здійснювати обмін контентом та повідомленнями. Користувачі мають змогу створювати персональні сторінки та групи за різним напрямами. Найпопулярніші соціальні мережі: Facebook, MySpace, ВКонтакте, Одноклассники, FriendFeed, LіveJournal тощо.

Блоги все частіше стають методичним та дидактичним інструментами сучасного вчителя. Вже багато вчителів мають власні блоги, де вони викладають навчальні та методичні матеріали, висвітлюють свої професійні здобутки.

Таким чином, сьогодні кожна людина, володіючи мінімальним технічним оснащенням, здатна створити власне медіа-видання в будь-якій формі – текстовій, аудіальній, візуальній. Таким чином нові медіа змінюють модель комунікацій у суспільстві і радикально змінюють спосіб, за допомогою якого ми спілкуємося один з одним.

Література:

1.      Гуріненко І. Ю. Медіаосвіта як засіб професійної підготовки фахівця цивільного захисту / І. Ю. Гу рінен - ко ; за ред.: М. М. Козяра, Н. Г. Ничкало // Інфор - маційні та телекомунікаційні технології в сучасній освіті: досвід, проблеми, перспективи : зб. наук. пр. — Львів : ЛДУ БЖД, 2009. — Ч. 1. — С. 181—184.

2.      Іванов В. Ф.  Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник для студентів педагогічних коледжів / Ред.-упор. В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк; За науковою редакцією В.В.Різуна. — Київ: Центр Вільної Преси, 2014. — 431 с.

3.      Медіа – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/

Освітні можливості сучасних мас-медіа. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://conferences.neasmo.org.ua/ru/art/4357

4.      Нові медіа в розвитку цифрових технологій маркетингових комунікацій [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://stud.com.ua/67202/marketing/novi_media_rozvitku_tsifrovih_tehnologiy_marketingovih_komunikatsiy

5. Різун В. Медіаосвіта та медіаграмотність: підручник/ Ред.-упор. В. Ф. Іванов, О. В. Волошенюк; За науковою редакцією В. В. Різуна. – Київ: Центр Вільної Преси, 2013. – 352 с.